Історія села Чорноморка

Природно-географічні та кліматичні умови
Березанський лиманг

Чорне море

Село Бейкуш (нині село Чорноморка) засноване у ХVIII ст. переселенцями з північних і західних губерній України та

Молдавії, які селилися біля міста Очаків і займалися рибальством. У XIX ст. – поч. XX ст. село Бейкуш входило до складу Одеського повіту Анчекрак-Ільїнської волості Херсонської губернії. Села Далекий Бейкуш (Велика Чорноморка) та Близький Бейкуш (Мала Чорноморка) були підгородніми хуторами в введенні пристава міста Очаків. На Далекім Бейкуші нараховувалось 179 дворів, 954 жителів з них 476 чоловіків, 478 жінок. В селі працювала православна церква, міське училище, де навчалось 33 учнів, (25 хлопчиків, та 8 дівчаток, церковно-приходська школа, лавка, 2 ресторації.

На Близькому Бейкуші знаходилось 178 дворів, 923 жителя, з них 458 чоловіків, 465 жінок, було 2 лавки, харчова, промислова та винна лавка. Кам`яна, однопрестольна церква Покрова Пресвятої Богородиці була збудована парафіянами у 1868 році. З 1871-1873 рр. священиком був Олександр Яцкевич. У 1906 році приход складав 260 дворів, 2050 парафіян. У 1908 році у церкві с. Бейкуш зареєстровано: 67 народженних (38 хлопчиків, 29 дівчаток), уклавших шлюб – 19 пар, померлих – 43 особи (20 чоловіків, 23 жінок). У 1911 році було зареєстровано: 102 народжених (45 – хлопчиків, 57 – дівчат), уклали шлюб 31 пари, померлих 65 – осіб ( 30 – чоловіків, 35 – жінок).

1916 рік зареєстровано: народжених (30 – хлопчиків, 28 – дівчаток), померлих 42 осіб (27 – чоловіків, 15 – жінок). У 1908 – 1912 рр. священиком був Василь Крупський. У 1912 -1919 рр. – Георгій Луговенко, з 1920-1922 рр. – Василь Сорокін.

На початку 20-х років ХХ ст. Південь України був охоплений громадянською війною, діяло багато бандитських угруповань, які грабували мирне населення. Мешканці села Бейкуш часто потерпали від нальотів бандитських груп та пограбувань місцевих злодіїв. На загальних зборах громадян села (були присутні 120 осіб) 26 березня 1922 р. (протокол №61) вирішено підтримати пропозицію двох односельців: господар міг вбити нічного злодія при нападі на його господарство; у разі затримання місцевого грабіжника з награбованими речами першого разу покарання становило 25 ударів шомполами, другого – 50, третього разу грабіжника мали передати до місцевої влади для винесення іншого виду покарання (навіть до вищої міри).
Радянська влада у селі встановлена у березні 1920 року, а у квітні цього року організовано комуністичний осередок.

Восени 1920 року у селі створено комітет незаможних селян, 12 вересня 1922 року відбулося його засідання, на котрому було вирішено організувати місцевий сільськогосподарський колектив. Створений він був у листопаді 1922 року, та отримав назву «Березань №2». З 1924 р. артіль входила до складу Очаківського сільськогосподарського товариства. 17 травня 1924р. головою артілі було обрано Скоробагатого Павла Васильовича, селянина, безпартійного. Секретарем обрано Дойч Івана Степановича, селянина, члена ЛКСМ. У березні 1923 року у селі створена сільська каса взаємодопомоги. Діяла школа на одне відділення (заснована 1889 році), де навчався 31 учень (21 – місцевих, 10 – дітей з Донбасу), директором та єдиним вчителем був Міцкевич.

1923 р. у с. Бейкуш оброблялося показове поле площею 12 десятин.
На 2 травня 1923 року у селі було засіяно 2 тисячі десятин землі, знищено 280 ховрахів. Нараховувалось 1000 осіб голодуючих, але той час столові АРА могли обслуговувати лише 500 осіб. В 1923 році почала діяти школа на одне відділення

За станом 1924 року у місцевій школі навчалося 72 учня. Цього року було відкрито друге відділення. У зимовий період навчальний заклад відвідувало лише 64 учня (діти бідняків через брак зимового одягу до школи не ходили).

Паливом навчальний заклад був забезпечений, не вистачало лише підручників та письмового приладдя. Директор школи Міцкевич на засіданні Очаківського райвиконкому 12 липня 1924 року доповідав: «Українізація проходить як в школі, так і взагалі в селі – мляво. Батьки не хочуть навіть декотрих учнів посилати у школу через українську мову. Учні не хочуть брати зі шкільної книгозбірні літературу українською мовою». Приміщення школи потребувало часткового ремонту. Школі була виділена присадибна ділянка.

На селі працювала й школа лікнепу.

З 1924 року територія села займала 8 верств (1 верства = 1,0668 кілометра).
У 1925 р. до складу артілі входило 7 господарств (38 їдців, працездатних: 14 чоловіків та 12 жінок, письменних – 24 особи, членів – КНС-23). У користуванні артілі знаходилось: 97 десятин землі (з них 90-польової, 5-садибної, 2-непридатної). Худоби нараховувалось: робочих коней – на 230 крб., 8 корів – на 240 крб. Зібраний врожай артіль реалізовувала на базарі у м. Очаків, сортове зерно «Баштанка» продавали місцевому населенню для сівби.
У грудні 1925 року артіль перевірено Очаківською районною комісією з обліку артілей, у результаті було складено акт перевірки, де зазначалося про економічний занепад артілі «Березань №2» внаслідок недороду попередніх років. У 1926 р. артіль «Березань №2» прийняла новий статут господарства на той час до складу артілі входило 6 господарств: Скоробагатого Павла Васильовича, Дойч Івана Степановича, Рашкіна Василя Леонтійовича, Шевченко Прокопа Силантійовича , Жулавської Агафії Павлівни, Скоробагатого Тимофія Павловича .
На 1925 рік до складу членів сільради с. Бейкуш входило 21 особа, з них 2 жінки. Були створені секції: земельна, санітарна, фінансово-податкова та культосвітня. На той час у селі 12 мешканців були позбавлені виборчого голосу (колишні жандарми, поліцаї та священнослужителі). Восени 1925 р. сільрада одержала насіннєвої позики 1150 пудів, з яких 750 пудів чистосортної пшениці, 400пудів жита. Було засіяно 802 десятини землі, тобто 76 відсотків.

2 грудня 1925 р. уповноважені Бейкушівської земельної громади звернулися до Миколаївського окружного земельного відділу з клопотанням про землевпорядження сс. В.Бейкуш та М. Бейкуш.

29 січня 1926 р. клопотання було розглянуто окрземнарадою та прийнято рішення про проведення землевпорядних робіт. Ці роботи проводилися районним землевпорядником Бєліковим І.І. та агрономом Губановим. Підготовчі роботи були завершені у 1928 році. На той час склад земельної громади с. Бейкуш становив: 453 господарств (1990 їдців).
19 березня 1928 р. президія Очаківського району затвердила відведення земгромаді у безтермінове користування земельної ділянки площею 559,43 га ( передано з колишнього радгоспу ім. Клименка), з цієї площі школі було відведено 4,23 га (разом з садибами 6,5 га). Громаді надавалось право користування всіма прилеглими до земельної ділянки шляхами, роз`їздами, мостами, колодязями, утримувати їх у належному стані.

1926 році у селі проживало 1950 осіб (994 – чоловіків, 956 – жінок), за національністю – українці. На цей рік у селі знаходилися машинно-тракторне товариство «Сталевий кінь» та тракторне товариство «Робітник».

Для проведення самооподаткування населення Бейкушівський сільради Миколаївським окружним виконавчим комітетом 1928 р. було виділено 1700 крб. (всього по Очаківському району-20 тисяч).

1928 р у селі діяла трудова школа, сільбудинок, комітет незаможних селян, сільськогосподарське товариство.

Колективізація на селі була закінчена у 1931 році. На території Бейкушівської сільради було утворено 5 сільськогосподарських артілей (колгоспів) та одна риболовецька.

Колгосп «Пам`ять Кірова» Бейкушівської сільради організований 1930 р. ( акт на довічне користування землею вручений 1935 р.) До складу колгоспу входило 68 господарств, 72 членів колгоспу. З 1940 року головою колгоспу був Даскал Юхим Матвійович, головний бухгалтер – Поповенко Костянтин Хомич, головою ревізійної комісії – Шевченко Іван Кирилович.
Всього землі у колгоспі було 725 га, з них пашні – 619 га, іншої – 106 га.
Посівна площа на 1941 рік складала 570 га, у тому числі озимої пшениці 220 га, кукурудзи – 30 га, вівса – 10 га, соняшника – 25 га, люцерни – 6 га, бавовни – 120 га, проса – 12 га, баштан – 2га, чорний пар – 45 га,На території колгоспу знаходилися 5 конюшен, 1 корівник, 1 свинарник, у господарстві було 1 автомашина, 42 кобили, 4 жеребця, кінний молодняк – 13; 33 – корови, 2 бика, 22 вола, 70 – ягнят, 12 – свиноматок, молодняка свиней – 25 голів. Збитки, заподіяні під час тимчасової нацистської окупації колгоспу становили 5802548 крб.

Колгосп ім. Сталіна с. Бейкуш організований 1930 р. ( акт на довічне користування землею вручений 1935 р.). До складу колгоспу входило 126 господарств, 238 членів колгоспу. З 1940 р. головою колгоспу був Шевченко Степан Варфоломійови. Бухгалтер – Дойч Матвій Степанович, головою ревізійної комісії – Левченко Юхим Юхимович. Всього землі у колгоспі було 1720 га, з них пашні – 1313 га, сінокосу – 80 га, іншої – 327 га. Посівна площа на 1941 р. складала 1213 га, у тому числі озимої пшениці – 500 га, жита – 70 га, ячменю – 180 га, вівса – 30 га, кукурудзи – 40 га, проса-з3 га, соняшника – 8 га, картоплі – 14 га, баштан – 5 га, бавовни – 200 га, люцерни на зерно – 10 га, люцерни на сіно – 80 га, виноградників – 5 га, сад – 1 га. Колгосп мав 24 будинки та господарських будівель, 2 автомашини та велику кількість сільськогосподарського інвентаря, велике стадо рогатої худоби: корів – 76 голів, биків – 3, молодняк – 68 голів; овець: вівцематок – 142 голови, ягнят – 76, баранів –8. Коней у господарстві налічувалося більше ста голів: кобил – 48, жеребців – 3, меренів – 36, молодняка –38.

Колгосп «Червоний Сніп» с. Малий Бейкуш організований 1931 р. До складу входили 103 господарства 236 членів колгоспу.

З 1940 року головою колгоспу був Чорний Григорій Євдокимович, бухгалтер – Лисенко Терентій Якович, головою ревізійної комісії – Соболевський Федір Якович. Всього землі у колгоспі було 728 га, з них пашні – 560 га, сінокосу – 4 га, іншої – 124 га. Посівна площа на 1941 р. складала 560 га, у тому числі озимої пшениці 210 га, жита – 26 га, вівса – 12 га, ячменю – 90 га, кукурудзи – 32 га, силосної культури – 20 га. На території колгоспу знаходилися червоний куток, дитячі ясла, конюшні, свинарники, вівчарні, телятники, зерносховища, авто гаражі, вітряний млин.
Колгосп ім. Ворошилова с. Великий Бейкуш організований 1931 р. (акт на довічне користування землею вручений у 1935 р.) До складу колгоспу входили 65 господарств, 125 членів колгоспу.
З 1940 року головою колгоспу був Буділовський Федір Фомич, бухгалтер – Власов Іван Іванович, голова ревізійної комісії Калмиков Андрій Лук`янович. Всього землі в колгоспі було 540 га, з них пашні – 504, іншої – 36 га.

Посівна площа на 1941 рік складала 411 га, у тому числі озимої пшениці – 170 га, жита – 20 га, ярової пшениці – 0,5 га, ячменю – 60 га, кукурудзи – 12 га, капусти – 0,5 га, буряку кормового – 5 га, люцерни – 24 га, винограднику-8,5 га. Колгосп мав 27 будинків, 1 автомашину та сільськогосподарський інвентар, крупного рогатого скота 120 голів, коней – 67, свиней – 45, овець – 115.

Колгосп ім. Калініна Бейкушської сільради організований 1932 р. (акт на довічне користування землею вручений у 1935 р.) До складу входило 70 господарств, 165 членів колгоспу.
З 1940 р. головою колгоспу був Скоробогатий Пантелій Павлович, бухгалтер – Пукась Іван Федорович, голова ревізійної комісії – Шаповаленко Олександр Федорович. Всього землі було 610 га, з них пашні – 536,8 га, іншої – 73,2 га.
Посівна площа на 1941 рік складала 443 га, у тому числі озимої пшениці – 220 га, жита – 25 га, ячменю – 75 га, вівса – 6 га, проса – 12 га, кукурудзи – 12 га, картоплі – 6 га, баштан – 5 га, городніх рослин – 2 га, бавовни – 80 га. Колгосп мав 16 будівель, крупного рогатого скота – 93 голови, та молодняка – 95 голів, коней – 83, свиней – 54 та молодняка – 450, овець – 128.
Усі колгоспи обслуговувала Парутинська МТС.

У липні – серпні 1941 р., з наступом нацистських військ, колгоспи Бейкушської сільради намагалися перегнати велику рогату худобу, коней, овець до Запорізської області, але переправити худобу на лівий берег Дніпра не вдалося. Худоба була захоплена нацистської армією.

Територія с. Бейкуш була окупована нацистськими військами 20 серпня 1941 року. За період окупації на примусові роботи було вивезено 55 осіб. Село звільнено військами Червоної Армії 28 березня 1944 року. У період окупації на території села з 15листопада 1941р. до 25 березня 1944 р. діяли: сільська примарія (голова Лемеш Михайло) жандармерія, магазин, сільськогосподарські громади №1 та №4, організовані румунською владою. У 1944 році колгоспи відновили свою діяльність. Збитки, заподіяні ним під час тимчасової нацистської окупації становили: колгосп «Пам`ять Кірова»­­ – 5802548 крб., колгосп «Червоний сніп» – 7389193 крб., колгосп ім. Сталіна – 11881153 крб., колгосп ім. Ворошилова – 8788330 крб., колгосп ім. Калініна – 4198899 крб. На той час колгоспами керували: Крамаренко Дмитро Феоктистович («Пам`ять Кірова», Ковач Ілля («Червоний сніп»), Кучеренко Микола Сидорович (ім. Сталіна), Крамаренко Андрій Парфентійович (ім. Ворошилова ), Вакар Іван Григорович ( ім. Калініна). На території сільради окрім зазначених колгоспів діяв також риболовецький колгосп «Червона Україна». На 1 січня 1945 р. по колгоспах нараховувалося працездатних: колгосп ім. Ворошилова: чоловіків віком від 16 до 60 років – 16, жінок віком від 16 до 55 років – 71 та підлітків віком від 12 до 16 років – 15, кількість трудоднів, на які розподілялися доходи колгоспників становила – 19677 (всього наявного населення – 229 особи); колгосп ім. Калініна: чоловіків – 11, жінок – 54, підлітків – 10; кількість трудоднів –16341 (всього наявного населення – 162 особи); колгосп ім. Сталіна: чоловіків – 20, жінок – 91, підлітків – 44; кількість трудоднів – 29457 (всього наявного населення – 298 особи); колгосп «Червоний сніп»: чоловіків – 39, жінок – 125, підлітків – 37; кількість трудоднів – 40772 (всього наявного населення – 387 особи); риболовецький колгосп «Червона Україна»: чоловіків – 55,жінок – 87, підлітків – 30; господарств – 55 (всього наявного населення – 168 осіб); у 1944 році рибаками цього колгоспу було виловлено: оселедця – 30,4 центнерів, тюльки –141,51 ц. (при плані – 60 ц.) кефалі – 23,09 ц. (при плані – 10 ц.), скумбрії – 130,64 ц. (при плані – 70 ц. )

За сміливість і відвагу на фронті багато наших земляків нагороджено орденами і медалями:
Тимченко Юхим Юхимович – орденом Бойового Червоного Прапора, орденом Слави 111 ступеня.
Богданов Микола Іванович – двома орденами Червоної Зірки й орденом Слави 111 ступеня.
Чорний Кирило Євдокимович – орденом Червоного Прапора.
Дмитренко Данило Тимофійович – орденом Бойового Червоного Прапора й орденом Ушакова.
Бобров Микола Ілліч – двома орденами Червоної Зірки й орденом Слави 111ступеня.
Гайдук Леонід Євменович – орденом Червоної Зірки.
Форманюк Яким Якимович – орденом Червоної Зірки.
Зойтов Андрій Саурович –орденом Слави 111 ступеня.
Павленко Микола Петрович – орденом Слави 111 ступеня.
Чудний Максим Микитович – орденом Слави 111 ступеня.
Крамаренко Никифор Григорович – орденом Червоної Зірки.
Поповенко Ілля Федосійович – орденом Червоної Зірки.

У 1945 р. одним з перших закінчили підготовку до весняної посівної компанії у Очаківському районі колгоспи «Пам`ять Кірова» – голова Крамаренко Д. В., та «Червоний сніп» – заступник голови – Яровенко. За зразкову весняно-польову роботу 1945 р. на району Дошку пошани були занесені: голова колгоспу ім.. Ворошилова –Крамаренко А., ім. Калініна – Вакар І., «Червоний сніп» – Комісаренко Д.

На 1січня 1946 року по колгоспам нараховувалося працездатних: колгосп ім. Ворошилова: чоловіків – 20, жінок – 65, підлітків – 31; кількість трудоднів – 25516; колгосп ім. Калініна: чоловіків – 16, жінок –41, підлітків – 9; всього трудоднів – 19918; колгосп «Червоний сніп»: чоловіків – 44, жінок – 108, підлітків – 15; кількість трудоднів – 44322 (всього наявного населення – 395 особи). Відповідно до Державного акту на вічне користування землею (1946 р.) за колгоспом ім. Сталіна закріплялося 1700,9 га земельної ділянки, у тому числі: всього громадської землі у колгоспі – 1640,2 га, польової ріллі – 1450,6 га, вигідно-пасовищної – 134,9 га, городньої – 6 га, під садами – 0,95 га, під виноградниками – 5 га, під громадськими будовами і дворами – 8,14 га, під полезахисними лісосмугами – 2,32 га, під шляхами, вулицями, провулками, громадськими площами – 1,66га, решта земель, що не використовувалися у сільському господарстві – 30,63 га, понад те-присадибний земельний фонд для нових колгоспних дворів – 3,22 га.

Згідно з актами вручення медалей «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» Очаківського райвиконкому за 1946 – 1947 рр. були нагороджені медалями члени колгоспу ім. Сталіна: Адамчук Я. Я., Буділовський Г. М., Богданова О. І., Вдовиченко Г. Ю., Загребельна С. І. Гречка Є. В., Кириченко І. Я.,Крамаренко І. І., Лісовенко П. В., Марченко Г. Ф., Пашкіна В. І., Рашкін В. Л., Рядченко О. П., Тимченко Л. Ф., колгоспу « Червоний сніп» : Гаврющенко Я. Я., Левченко К. М., Лисенко Д. Т., Магась Л. Г., Сівушенко Ф. М., Яровенко Є. Л., Комісаренко М. Х., Сарафанова К. О., Чоков І.У., Яровенко Г. І.; колгоспу ім. Ворошилова: Козловський У. О., Максименко Т. В., Кучеревська Л. І., Дено Є. Я., Шаповаленко Г. І., Кравченко З. Т.; колгоспу «Пам`ять Кірова»: Вакар В. А., Даскал К. Г., Димков Ф. П., Крамаренко П. Д., Кривошеєнко М. П., Перечний Ф. О., Робулець П. А., Соколов Л. О., Ткаченко В.С., Топчий Є. І., Шевченко С. К., Шмарко В. О., Яровенко Г. Л., Якименко М. І.; Колгоспу ім. Калініна: Вакар А. Л., Крамаренко О. Ю., Запорожченко Г. Л., Тимченко Ю.В., Дмитрієнко Г. Д., Висоцький О. Г., Скоробагатий А. М., Чернець П. Т., Робулець Н. К., Леміш О. В., Пукась П. С., Омельчук О. В., Петренко Г. А.
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 7 червня 1946 року населені пункти Бейкушівської сільської Ради, а саме: с. Малий Бейкуш перейменовано у с. Малочорноморка, с. Великий Бейкуш – у с. Чорноморка, Бейкушівську сільську Раду перейменовано у Чорноморську сільську Раду.

На 1946 рік у складі Чорноморської сільської Ради були два населені пункти: с. Чорноморка та с. Малочорноморка (які пізніше були об`єднані в одне село). У січні 1946 р. на посаду голови затверджено Погорєлова Миколу Миколайовича, через рік на цю посаду було призначено Довгого Івана Григоровича.

Бюджет сільради на 1946 рік склав 55 тисяч карбованців; на перший квартал 1947 р. – 18133,88 крб., по відділам: Чорноморська СШ – 5137 крб., Малочорноморська початкова школа – 1917 крб., початкова школа на косі – 1080 крб., ліквідація неписьменності –180 крб., сільський клуб –1727 крб., фельдшерсько-акушерський пункт – 4347 крб., пенсії та допомога – 830,88 крб., сільська рада – 2915 крб.

При колгоспі ім. Сталіна було організовано дитячі ясла, завідувачем призначено Дудніченко Ніну Федорівну, укомплектували штат з кухарки та няньок.

У 1947 – 1948 навчальному році у школах селах Чорноморка та Малочорноморка навчалось 218 учнів (директор школи Николенко Ю.М.). У 1947 р. на придбання подарунків для школярів Чорноморської початкової школи до свята 1 Травня, а місцевими колгоспами було виділено 1000 крб. (колгосп ім. Сталіна – 300 крб., ім. Калініна – 225 крб., «Пам`яті Кірова – 250 крб., ім.Ворошилова – 200 крб., з кооперації – 25 крб.)

У 1950 році в Чорноморській семилітній школі навчалось 354 учні (директор школи Бриберган), у Малочорноморський початковій школі – 53 учні завідуючий Шабадаш), у початковій школі на косі – 42 учні (завідуючий Кабакова).

В семирічній школі було створено фонд загального навчання на суму 300 крб.
Завідувачем сільським клубом 1950 р. був Ковач Ф.С. При клубі діяли гуртки: драматичний, хоровий, музичний, оформлювалась молодіжна стінгазета «Комсомолець». Лише у 111-му кварталі 1950 р., кінофільми демонстрували 8 разів, провели 6 концертів, прочитали 11 лекцій, та провели 27 бесід на різні теми. Любителі шахів влаштовували у клубі внутріколгоспні турніри, а також зустрічалися з шахістами інших сіл. В 1956 р. свої досягнення й майстерність творчий колектив сільського клубу показував на районному огляді художньої самодіяльності ,зайнявши перше місце ( завідувач – Чередніченко Валентина)
Головою сільради на той час був Шеховцов А.М.

Згідно з наказом Миколаївського обласного управління сільського господарства від 9 серпня 1950 р. №939 «Про укрупнення невеликих колгоспів» колгоспи ім. Калініна, ім. Ворошилова, ім. Сталіна, Червоний сніп, Пам`ять Кірова були об`єднанні у колгосп ім. Сталіна (голова колгоспу Шевченко С.В.).

В Чорноморський семирічній школі директором був Бей О. Н. ( з 1953 р. по 1976 р.). працювали вчителі: Білоусова Н.М., Гак Є.П., Яровенко Є.П..
В 1956 р. передовими доярками колгоспу були Дено Г.Г, (за високі надої молока була занесена на району Дошку пошани), Хартонюк Є.Д., Шведенко Г.О., Боброва Т.І.На серпень 1956 р., середній надій по колгоспу становив 1975 кг на корову.

У 1959 рік колгосп ім. Сталіна с. Чорноморка був об`єднаний з колгоспом «Червоний прапор» с. Осетрівка Очаківського району і отримав назву колгосп ім. Сталіна. В грудні 1961 року колгосп ім. Сталіна перейменований на колгосп ім. Суворова, головою колгоспу призначено Шеховцова А.М., а з 1965 р. по 01.03.1970 р. Білостецький А.Я.).

В 1965 р. загальна площа земельних сільгоспугідь у колгоспі ім. Суворова становила 46367,7 га, у тому числі орна – 2876,2 га. В колгоспі працювало 2 польових бригади, 3 тваринницьких ферми та тракторна бригада.

На 1 січня 1967 року у колгоспі налічувалося 401 господарство, членів колгоспу-705, у тому числі чоловіків віком від 16 до 60 років – 197, жінок віком від 16 до 55 років – 263 ( всього колгоспників та членів їх родин – 978 осіб).

Загальна площа земельних сільськогосподарських угідь становила 4136 га, у тому числі орної 3950 га, під садами і виноградниками – 72 га, під пасовищами – 500га.
Провідна галузь виробництва – вирощування зернових культур та тваринництво. У колгоспі утримували 1102 голови великої рогатої худоби, 1034 свиней, 2134 овець, 6235 птиці. На 100 га сільгоспугідь вироблено 40,6 ц. м`яса, по 191,8 ц. молока. З виробництва яєць колгосп посідав перше місце у районі, з виробництва молока – трете.
У господарстві було 20 тракторів, 15 комбайнів, 12 автомашин, 22 електромотори та інша техніка. Колгосп мав свої механічні майстерні, обладнані токарними та свердлильними верстатами. У 1967 році село було підключено до державної енергосистеми. Більшість трудомістких процесів у тваринництві було механізовано: водопостачання на 75 %, автопоїння на 75%, доїння корів на 73 відсотки, роздача кормів на 17%, прибирання гною на 25%.
У 1960 р. на території Чорноморської сільської Ради були проведені геодезичні зйомки для будування курортної зони. Відповідно до розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 18 вересня 1969 р. №95, з метою створення більш сприятливих умов для відпочинку людей і поліпшення благоустрою самого села, Чорноморка була включена до Переліку курортних місцевостей.

У квітні 1965 року на організацію виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 8 квітня 1963 р. щодо проведення очистки території від вибухонебезпечних предметів і про попередження випадків підриву населення на них було створено сільську постійно діячу комісію у складі: Даскал Г.М., Демент`єва Н.Ф., Бабенко Н.Г., Бей О Н.

В 1969 р. у с Чорноморка існувало 5 вулиць: Чорноморська, Степова, ім.Суворова, Очаківська, Приморська.

У сільраді діяли вуличні комітети – масові організації громадської самодіяльності.
Комітети сприяли і надавали допомогу сільвиконкому у проведенні заходів щодо благоустрію села, правильної експлуатації житлового фонду, проведення масових зборів серед населення. У склад вуличного комітету було включено від 3 до 6 осіб.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Очаківської районної Ради депутатів трудящих від 24 січня 1969 року №33 «Про затвердження матеріалів ліквідаційних комісій про передачу землі та майна при перетворені колгоспів у радгоспи» було затверджено акт передачі землі та майна ліквідованого колгоспу ім. Суворова новоствореному радгоспу «Чорноморський», с. Чорноморка.

За актом передачі значилася загальна площа 5102,8 га, з них 4482,9 га сільськогосподарських угідь: рілля-3862,6 га, багаторічних насаджень 119,7 га,пасовищ-500,6 га, лісо полос-57,9 га. Основне майно оцінювалось у 1527647 крб. Грошові кошти на рахунку у Держбанку на 24 січня 1969 р. становили 165961 крб. 29 коп.

У радгоспі на 1 січня 1970 року працювало 453 робітника,з них 246 жінок. Директор радгоспу Білостецький А .Я. Доярка Кравченко, телятниця Михайлевська. нагороджені орденом Знак Пошани, а комбайнер Крамаренко Г.І., тракторист Козловський С.М. – медаллю «За доблесний труд». Доярка радгоспу Лизогуб Софія Василівна обрана депутатом Очаківської районної Ради, займала перше місця серед доярок радгоспу, надої молока становили 2500 кг на одну корову.
З 01.03.1970 р. по 07.12.1970 р. директором радгоспу працював Волошин.
7 грудня 1970 року директором радгоспу призначено Скрипника Василя Івановича, який очолював господарство до 27 грудня 1985 року.
У 1970 р. радгоспом здано державі сільськогосподарської продукції: зернові-1145,8 тонн, соняшник – 414,6 т., овочі – 20,7 т., винограду – 166,8 т., м`яса – 181 т.
Важливі оновленні села відбуваються в 70-ті – 80-ті роки.

Село розбудовувалось. На місці старих землянок з`являються новобудови: у вересні 1971 р. введено в експлуатацію дитячий комбінат (дитячий садок-ясла) на 90 місць, будівництво якого розпочалося у грудні 1966 р. Завідувачем дитячим комбінатом у 1972 р. була Куц Г.П.
Збудований Очаківським ПМК-1 Миколаївського радгоспвинтресту. У 1972 р. двоповерхівка на вул. Суворова на 16 квартир, в цьому ж році відчиняється медичний пункт, завідуюча Дємєнт`єва Н.Ф. В 1975 році – гуртожиток на 100 місць, а в 1976 р. – сільська їдальня. Незабаром споруджується будинок на 20 квартир, з`являються вулиці: Березанська, Костенко. У 1976 році з`явилася вода на вулиці Суворова (центр села) від дитячого садка до гуртожитку.
Село ставало заможнішим. За сумлінну працю в сільському господарстві багато його мешканців отримали ордени і медалі. Орденом Леніна нагороджений І.М. Копиченко, Орденом Трудового Червоного Прапора-рибалки В.С. Данилов, П.І. Яровенко, механізатор Є.С. Даскал, шофер М.С. Мехов.

В різні роки головами Чорноморської сільради були: Унегов О., Даскал Г. М.,Климчук Є.Г., Дмитренко А.С., Поповенко О.Г., Толочик В.П.

В 1985 р. у радгоспі нараховувалося 1044 голів великої рогатої худоби, у тому числі корів – 215 голів,інтенсивного відгодування – 114 голів; свиней – 1094 голів, інтенсивного відгодування – 188, свиноматок – 65. З надою молока на одну корову господарство займало 4 місце у Очаківському районі ( на одну корову – 2899 кг на рік, 7,2 – 7,3 кг на день). Передові доярки: Поліщук Н.Є., Сотнікова Г.Д., Амальська К.В., Снісар Р.Л. отримували надоїв з однієї корови більше 8 кг на день.

27 грудня 1985 року радгосп «Чорноморський» очолив молодий, на ту пору головний агроном Хмиляк Василь Іванович. В радгоспі працювало майже 800 робітників.
У 1986 році розпочав свою роботу новий культурно-демонстративний центр: клуб на 300 місць, відділ зв`язку, пошта та контора радгоспу.

В радгоспі насаджувались нові площі молодого винограду, було три виноградних відділка, один полеводчеський, свинотоварна ферма, ферма крупно-рогатої худоби, мех. майстерні, строй. цех. Люди із задоволенням працювали, за що получали гідну зарплатню, а ще заохочення. Так згідно наказу по радгоспу «Чорноморський» Очаківського району №136-від 30 липня 1987 р. дояркам надоївши за період зимовки загального тваринництва 2350 кг молока надається звання «Майстер золоті руки» нагороджуються премій по 125 руб. кожного: Поліщук Н.Е., Сотнікова А.Д., Гайдучик Н.А. (головний зоотехнік Чорна Т.В., головний ветлікар Марчинська К.М., бригадир СТФ Тараненко Н.М.), а наказом №208, доярці Костюк В.С., надоївшій 335 кг молока на 1 фуражну корову вручається перехідна кришталева ваза. За наказом №138-А від 10 червня того ж року нагороджені свинарі (бригадир СТФ Лузянин В.М.) за середньодобовий привісу понад 351 грамів Соболь Е.І, Прокопів К., Йонкова В.В., Фонар О.В., Терзі П.І. по 30 руб. кожна..

Наказом № 182 від 20 жовтня 1987 р. нагороджені водії на честь дня робітників автомобільного транспорту ( завгар Амонгаєв О.М.), по 15 руб. кожний: Перепьолкин В.Н, Лифарь В.І, Чоков Л.К, Скоробагатий О.Т., Мєхов М.С, Кривошеенко О.О., Лямец В.Г., Недзельский О.Г., Стадничук А Г., Шмарко О.О., Робулец В.М., Крамаренко А.А.

На честь Дня будівельника, згідно наказу № 136-Б, за виконання планів по кап. ремонту, піврічних планів будівництва премійовані робочі строй цеха в сумі по 10 руб. кожному: Надобко Ю.С, Надобко В.А, Надобко П.Ю., Пишук А.Т, Пишук Н.М, Семенцова Т.Є, Станіславська А.Б, Казанцєва Л.І, Тимофєєв А.В, Тимофєєв В.П, Тимофєєва О.Ф., Катрук Ф.Г., Татарчук Л.В., Северин І.П. (прораб строй. цеха Соколов В.Г., майстер Тараненко А.П.).

Згідно наказу № 177 від 10 червня 1989 року, колективу мехзагону, виконавшому план виробітки та продажу зерна державі, вручається Почесна Грамота і грошова премія в сумі 500 рублів ( начальник мехзагону Дмитренко В.С.). Комбайновому агрегату Блохіна А.С., помічник Алєксєєнко В.В., тракторист Сучок В.П., водій Дрозда В.Г, намолотивши найбільшу кількість зерна – 680 тон надається звання «Гвардієць» жнив – 89» і грошова премія в розмірі – 350 руб. комбайновий агрегат: Курдогло М.Д., Стефогло М.І., Дмитренко М.М., Мєхов М.С.: намолотивши 625 тон. – премія 350 руб. Водій авто гаража Білокур М. Ф., перевіз найбільшу кількість зерна на гарман – 651,2 т нагороджується грамотою та премією в розмірі 50 рублів.

При підведенні підсумків соц. змагання серед виноградарів за період збору, згідно наказу №195 від 2 листопада 1987 р. Перше місце серед виноградних відділків зайняло відділення №2, керівник відділку Дмитренко А. А., зібрав по 54 ц з га винограду нагороджується Почесної грамотою та премією в розмірі 250 руб. Серед бригад перше місце зайняла бригада №1, бригадир Троц О.О., зібравши – 5,8 ц з га, нагороджується Почесною грамотою та грошевою премією в розмірі 150 руб. Друге місце – бригада №2 Тимченко Г.П., зібравши 50 ц. з га нагороджується премією в сумі 100 руб. Серед збиральників винограду, зібравши 20 т винограду – Мироненко П.М. премія в розмірі 50 руб.

Зібравши по 17 т винограду премія в розмірі – 40руб.: Федорук Л.І. та Ференц А.Ю.
Зібравши по 15 т винограду – премія в розмірі 30 рублів: Кириченко М.М., Шкурина Г.П., Юхимчук Л.З., Филипович К.В., Троц А.А., Крамаренко Л.В., Гвоздак Ю.Ф.
Тракторист на вивозці винограду: Кошман О.І. – вивіз 243 т, нагорода –40 руб;на погруз ці винограду – тракторист Надобко С.Ю., погрузивши 659 т, нагороджується премією в сумі 50 руб.

За активну участь в зборі врожаю нагороджується Почесною грамотою колектив Чорноморській 8-річной школи, зібравши за період збору винограду 201 т.
Водії на вивозці винограду – Стаднічук А.Г., перевіз 367 т, нагороджується премією в розмірі 30 руб.

За активну участь у збиранні винограду та зібравши на закріплених площах бригади №4, бригадир – Зарецька Н.Г. – 358 т винограду, та бригада №5 Кривошєєнко Л.П. – 363 т нагороджуються почесними грамотами та туристськими путівками в місто Одесу.

З 1989 року почали асфальтування вулиць села, того ж року на вулиці Чорноморська з`явилась вода. З 1991 року – газифікація на вулиці Суворова. В ті ж роки розстроюється радгоспний авто гараж, увійшов у строй чотирьох рядний корівник на фермі крупно-рогатої худоби.
Головою сільради в 1990 р. було обрано Плахотного Миколу Олександровича, який займав цю посаду до 2002 року.

Радгосп «Чорноморський» проіснував до 1992 року, а потім за згодою Кабміну України Миколаївської облради рішенням зборів трудового колективу від 13.02.1992 р. та наказом № 27-к, від 14.05.1992 р. перетворений в колгосп «Чорноморський». Головою колгоспу одноголосно вибрано Хмиляка Василя Івановича, головую ревізійної комісії Крамаренко Г.В, голова профспілкового комітету – Амонгаєва Т. В., парторг Дмитренко А.С. А через два роки (1995) за допомогою колгоспу відчинила двері середня школа на 700 місць, яка стала окрасою села. Директор школи Малахівський Іван Іванович, очолював шкільний заклад з 01.09. 1976 р. по 14.01.2000 р. В школі працювали досвідчені вчителі: Олійник О.П., Пишук Н.П., Власова Н.П., Логвінова С. В., Малахівська О.І., Красько О.Є., Бабенко Л.С., Гончаренко Я.Р. (Мороз), Орлова Т.І., Балашова В.О., Якименко О.І., Костирко В.І., Шмарко В.М., Онофрійчук В.П., Пастух А.Г., Лучка Л.М. велика їм пошана і повага.

8 грудня 1995 року на базі колгоспу утворено колективне сільськогосподарське підприємство. В 1997 році в господарстві 3521 га сільгоспугідь, 377 на зрошенні, пашні 2661 га, пасовищ – 417 га, садів – 16 га,виноградників – 427 га. 12.10 1998 року на зборах членів КСП було обрано головою господарства Амонгаєва Олександра Майковича.

Село потребувало духовної розради, тому жителями с. Чорноморки за підтримкою сільського голови Плахотного М.О. приміщення майстерні старої школи було перебудовано під церкву. Відкриття храму відбулося 14 жовтня 1998 року. З 1999 року тут працює православна Свято-Покровська церква. Першим священнослужителем був ієрей отець Олексій (Середа). З 2010 року відправляє Службу Божу ієрей отець Андрій (Голуб).

З 16. 02. 2000 р. КСП «Чорноморське» реструктуризовано в сільськогосподарське закрите акціонерне товариство «Чорноморське». Проіснувало товариство до 16. 09. 2003 року.
Самим коштовним скарбом села всі ці роки – це люди, його мешканці, без яких не було б і села, які вносили свій вклад в розбудову села, господарства, це спеціалісти і робітники – родина Хмиляків, Куців, Плахотних, Толочиків, Амонгаєвих, Климчуків. Багаточисельні родини Дмитренків, Крамаренків, Кошманів, Кривошєєнків, Юхимчуків, Поповенків, Даскалів, Надобків, Стаднійчуків, Бабенків, Буділовських, Чорних, Троців, Тимченків, Федорових, Яровенків, Бородіних, Чокових, Череватенків, Максименків, Тимченків, Кучеревських, Козловських, Якименків і багато, багато інших.

На сьогоднішній час в селі не має базового господарства, несе відповідальність за життя села та його мешканців сільський голова Дмитренко Андрій Анатолійович, який працює на цій посаді з березня 2002 р.

На 01.01.2013 р. в селі налічується 1082 домогосподарств з них 203 дачних; проживає 2725 жителів, з них 1230 – чоловіків, 1495 – жінок; від 0 до 18 років – 423, дошкільнят – 179, від 18 до 35 років – 536 чоловік. Працює школа, в якій навчається близько 230 школярів (директор Сидорчук А.М.). Чудовий педагогічний колектив, де на рівні з досвідченими вчителями працюють молоді фахівці. Затишний дитячий садок (завідуюча Біла Л.О.) відвідують 95 малюків – чотири групи, всі вихователі мають спеціальну освіту. Друге життя садочок отримав 27. 12. 2007 р. Медичну допомогу надає досвідчений головний лікар ЧСЛА Сергатий В.М, працює стоматологічний кабінет, (лікар Туровський С.В.) Функціонує сільський клуб (завідуючий Марченко В.М.), до послуг населення працюють 9 гуртків, де кожен бажаючий може проявити свої таланти та отримати задоволення від творчості (керівники Домущей Ю.Б., Марченко В.М., Шагай А.І., Туровська Г.Д., Буря А.О.), бібліотека (завідуюча Плахотна Н.І.), з книжковим фондом близько 12 тисяч примірників, більше ніж 500 читачів, відділення зв`язку (завідуюча Швець Н.С.), є аптека, перукарня, п`ять магазинів, два кафе, новий стадіон, каплиця. В селі 11 свердловин, які цілодобово забезпечують питною водою всіх мешканців. Всі вулиці села газифіковані, заасфальтовані, централізований вивіз сміття, працює нічне освітлення.
На території сільської ради працюють 29 фермерських господарства, які обробляють 1691,13 га землі. На 44 оздоровчих закладах відпочивають мешканці майже усіх країн СНГ. Але це вже зовсім друга історія.

Ця історія була написана за ініціативою голови сільради Дмитренко А.А., завдяки матеріалам Державного архіву Миколаївської області (директор Л.Л. Левченко), районного архіву (завідуюча Дударева Л.О.) та трудового архіву Чорноморської сільської Ради, за допомогою директора школи Сидорчук А.М., бібліотекаря Плахотної Н.І., вчительки Красько О.Є., мешканців села Дмитренко А.А., Мураненко М.А, Хмиляк В.І. Хмиляк Г.В., Копиченко Г.В.

Виноградна бригада № 9, початок 80 тих. бригадир Грицалик О.К.

 

 

 

Виноградна бригада № 10
на перепочинку

 

 

 

Колектив автопарку, 80-ті роки. Перший ряд в центрі завідуючий Амонгаєв О.М., Перший справа
Мехов М.С. водій нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора.

 

 

Навчання з громадянської оборони, початок 80 -х років.

Перший зліва директор радгоспу Скрипник В.І.

 

 

 

Робітники мехзагону. 1980 роки.

 

 

 

 

Свинотоварна ферма 1980-ті роки.
Передовий свинар Мінчук В.І.

 

 

 

 

 

Почесна грамота за трудові досягнення в зимовий період 1986/87 рр.

 

 

 

 

 

Закінчення жнив
1989 рік

 

 

 

Початок 90-х. передові водії Крамаренко А. А., Чуб С.П.

 

 

 

Кінець 90-тих років автопарк.

 

 

 

Один з найстаріших будинків у селі (збудований на при кінці 19 сторіччя), у якому з 30 –х років минулого сторіччя до 2002 року розташовувались – сільська рада, бібліотека, пошта, соціальний захист, а зараз після перебудови працює сільська амбулаторія.